Open-call
Tender Plants:
лабораторія звуку в Ботанічному саду
18-27 серпня в Одесі відбудеться воркшоп для молодих митців та мисткинь, який проходитиме у співпраці з Ботанічним садом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова та експериментальним центром Muzeon.

Протягом десяти днів учасники/ці лабораторії працюватимуть з інтердисциплінарною командою менторів/ок та лекторів/ок: митців та мисткинь, дослідників/ць і науковців/иць. З одного боку, слухачі/ки здобудуть знання та навички роботи зі звуком: практики слухання, запис середовища, дослідження концептів часу, уяви та пам'яті у звуковому творі. З іншого – працюватимуть із простором Ботанічного саду та дізнаються більше про рослини, їхні шляхи виживання та взаємодії. У результаті лабораторії учасники/ці створять звукові інсталяції або перформанси та презентують їх у просторі Ботанічного саду.

~
Протягом історії суть ботанічних садів змінювалася. Якщо спочатку там вирощували лікарські рослини, то з розвитком ботаніки як науки ці локації стали місцем для досліджень. Окрім того, широкий загал відтоді міг побачити привезені екзотичні рослини.


Чим сьогодні є або може бути ботанічний сад? Особливо, якщо ми наблизимося до сучасного університетського саду в Одесі, притиснутому майже з усіх боків високими новобудовами, що нависають над ним і захоплюють таке бажане місце на морських схилах. Очевидно, ця територія сьогодні зберігає спадок – рідкісні рослини, скляну теплицю, спроектовану архітектором Олександром Бернардацці, історію розвитку ботаніки в університеті. Але також у саду живуть і інші історії – розповіді, перекази, спогади – історії людей, взаємодії людей із рослинами та, звісно, самих рослин. «…Ми не звикли читати історії без людських героїв», – пише Анна Левенгаупт Цзин, щоправда, розмірковуючи про те, як складно вести оповідь ландшафтів та лісу, і продовжує в іншому абзаці: «Нам необхідно знати історії, створені в цих місцях людьми, та історії не людських учасників»*.


Наскільки можливо зчитувати або розповідати не антропоцентричну історію, і що ми можемо дізнатися про себе та інших, намагаючись це зробити? В якій ролі ми можемо виявитися: уважного спостерігача та слухача, співрозмовника, медіатора або дурисвіта, що зрештою говорить сам із собою? Під час воркшопу ми спробуємо рухати нашу оптику, намацуючи способи розповіді таких історій і, скоріш за все, повертатимемо не туди й починатимемо все спочатку.


Ми подумаємо над тим, що таке взагалі сад і яким він може бути. Чи обов'язкові для нашого зацікавлення та візуальної насолоди незвичні й екзотичні рослини? Чи потрібен саду порядок, а якщо так, то з точки зору садівника або саду? Зрештою, коли висаджуємо сад, чи робимо ми з рослини раба наших уявлень про красу, наприклад, деформуючи її ріст, або вирощування саду може стати актом турботи та співпраці?


Ми будемо придивлятися та прислухатися до того активного життя, що часто нам здається статичним. Ми дізнаємося більше про рослини, про їхні шляхи виживання та взаємодії.


Нині складно передбачити, які відповіді знайдуть учасники воркшопу, але якщо пропонувати рамку наших пошуків, то я б звернула увагу на теплицю в ботанічному саду. У ній зберігаються найбільш ніжні та вразливі – tender plants. Взимку ці рослини в теплиці, а влітку співробітники виносять їх до саду, залишаючи практично порожнім скляний простір. Чим би ми могли наповнити його? Можливо, історіями вразливості – рослин, саду та нашими власними як чогось спільного й об'єднувального, що робить нас не такими вже й чужими один одному. Вразливості як ресурсу для стійкості та спільного виживання.


*переклад авторки з англійської. Anna Lowenhaupt Tsing. The Mushroom at the End of the World: On the Possibility of Life in Capitalist Ruins, 2015, Princeton University Press.

~
Для участі у воркшопі ми запрошуємо художників/ць, музикантів/ок та дослідників/ць, які цікавляться сучасним мистецтвом, роботою зі звуком, питаннями екології та буття рослин. Вік учасників/ць воркшопу – 16-25 років.

Дедлайн: 7 серпня. Результати відбору ми надішлемо заявникам/цям до 10 серпня.

Учасники/ці з інших міст буду забезпечені проживанням та частково харчуванням.

Ментори та лектори проєкту:

Олексій Шмурак – композитор, саундартист, перформер, публіцист, лектор, блогер, педагог. Працює у форматах академічної та експериментальної музики, зокрема структурованій імпровізації, мультимедійних перформансах та інсталяціях, текстах.

Ілона Марті – мисткиня, звукова і графічна дизайнерка. Живе та працює в Берліні. З 2013 року працює саунддизайнеркою з аудіоперформансом Remote X від Rimini Protokoll у понад 30 містах по всьому світу.

Володимир Немерцалов – доцент кафедри ботаніки Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.

Оксана Довгополова – кураторка проєкту «Минуле / Майбутнє / Мистецтво»; докторка філософських наук, професорка кафедри філософії Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.

Ася Баздирєва – мистецтвознавиця. Серед її інтересів – культурна географія, гуманітарні науки в контексті навколишнього середовища та феміністська епістемологія. З 2018 року є співавторкою дослідницького проєкту Geocinema (https://geocinema.network/).

Кураторка проєкту – Наталія Ревко.

Менеджерки проєкту – Анастасія Бойченко, Марія Соцька.

Партнери проєкту: експериментальний центр Muzeon, Музей сучасного мистецтва Одеси, Ботанічний сад ОНУ ім. І. І. Мечникова.

Проєкт підтримує Європейський Союз за програмою Дім Європи.


Якщо у вас виникли запитання, будь ласка, звертайтеся на пошту slushnirechi@gmail.com




Made on
Tilda