Tender Plants: Лабораторія звуку в Ботанічному саду
У часи, позначені пошуком нових способів взаємодії з навколишнім світом, увага до світу рослин може стати продуктивною практикою. Завдяки цьому ми можемо відкрити інакші модуси статичності / руху, відсутність центру, асиметричне й непередбачуване розростання, симбіотичність, крихкість, але водночас – вражаючу стійкість. Пропонуючи назву проєкту – Tender Plants, – ми запросили учасників до дослідження історій вразливості – рослин, саду та власне людини. Протягом десяти днів Лабораторії разом з кураторами, менторами та лекторами ми знайомилися з критичною оптикою щодо екологічних наративів, міркували про ролі садівника / садівниці, зверталися до механізмів пам'яті, розширювали власні художні методи й інструменти.
Презентація фінальніх результатів лабараторії
Куратори: Наталія Ревко, Олексій Шмурак.
Команда проєкту: Анастасія Бойченко, Марія Соцька, Ганна Брижата.
Ментори та лектори проєкту: Володимир Немерцалов, Оксана Довгополова, Олексій Шмурак, Ілона Марті, Алевтина Кахідзе, Ася Баздирєва.
Партнери проєкту: Ботанічний сад ОНУ ім. І. І. Мечникова, Експериментальний центр Muzeon, Музей сучасного мистецтва Одеси.
Проєкт здійснений громадською організацією «Слушні речі».
Проєкт підтримує Європейський Союз за програмою Дім Європи.
Команда проєкту: Анастасія Бойченко, Марія Соцька, Ганна Брижата.
Ментори та лектори проєкту: Володимир Немерцалов, Оксана Довгополова, Олексій Шмурак, Ілона Марті, Алевтина Кахідзе, Ася Баздирєва.
Партнери проєкту: Ботанічний сад ОНУ ім. І. І. Мечникова, Експериментальний центр Muzeon, Музей сучасного мистецтва Одеси.
Проєкт здійснений громадською організацією «Слушні речі».
Проєкт підтримує Європейський Союз за програмою Дім Європи.
A
ПЕРСЕPHONE, аудіопрогулянка
Максим Максимчук, Київ
Чи носите ви із собою щасливий талісман? Чи маєте власні ритуали, які приносять удачу? Чи вірите передбаченням на чеках «Сільпо»?
Аудіопрогулянка ПЕРСЕPHONЕ звертає увагу на релікти магічного мислення сучасної людини й відзначає, як вони впливають на ставлення до глобальних проблем людства. Прогулянка пропонує пройти слідами викраденої богині родючості Персефони та провести сучасний ритуал відродження природи.
B
Ризома, багатоканальна аудіоінсталяція
Budhenau, Житомир
Ризома – поняття, запозичене постструктуралістами з біології, з французької перекладається як кореневище. Це нелінійний спосіб організації цілісності, потенційно спрямований у нескінченність.
На створення цієї композиції мене надихнула розповідь однієї з берегинь ботсаду – Віри Євгенівни. Ризома не має центру або спільного напрямку, вона здіймається по деревах та розходиться під асфальтом, її сила в єдності та автономності кожної гілки, яка завжди готова врости в землю, стати коренем та піти своїм шляхом.
С
Довгий свиток пейзажів, перформанс
Аліна Безусенко, Одеса
Запрошення до аудіально-сенсетивної подорожі в буття японського дерева Брусонеції Паперової.
Брусонеція Паперова – це тропічне дерево, яке має свою історію та різні рівні біологічної життєдіяльності. Але ми спробуємо сприйняти його через споглядання без погляду, через призупинення суджень і відмову від інтерпретацій. Через ці операції, властиві японському світосприйняттю, Брусонеція стане деревом «Нового Саду».
«Новий Сад» – це сад, який не намагається відтворити далеке середовище проживання або зрозуміти його сутність. У саду не буде концепції або повідомлення – дерево саме собою стане концепцією та повідомленням. Цей сад не буде ні природним, ні штучним, ні глобальним, ні аборигенним, ні спокійним, ні тривожним, ні тихим, ні гучним. Але цей сад, бувши живим та рухливим у своїй модальності, стане для когось новим середовищем.
Зазвичай ми осягаємо світ природи через візуально-смисловий погляд, але реальність завжди є по той бік цього погляду. Цей погляд завжди стає реверсивним і відображеним у погляді Іншого. Таке сприйняття завжди
зумовлюється ідеологічними або естетичними критеріями. Різні дисциплінарні та методологічні оптики обмежують статикою своїх сенсів у метафізичне споглядання. Ми спробуємо знайти точку трансгресії через слухання, бо, на відміну від зображення або тексту, звук розкривається в реальному часі, через слухання, через зв'язок звукового об'єкта з досвідом кожної окремої людини. Темпоральність звукового об'єкта позбавить нас можливості негайної інтерпретації досвіду. Ми спробуємо відмежуватися від ідей жанру, категорій, цілей, історичного контексту і сконцентруємося на індивідуальному (фізичному відчутті). Звук є текучим та мінливим по своїй природі, тому створює сприятливі умови для включення у світ, яким він є.
D
Як бути чужинцем, аудіопрогулянка
Світлана Долбишева, Київ
Як бути чужинцем – це 10-хвилинна аудіопрогулянка в ботанічному саду Одеси – місці небаченого біорізноманіття для цієї місцевості. Це середовище функціонує з обмеженим доступом – як для туристів, так і для місцевих жителів. Потрапляючи до ботанічного саду, спершу ти зачаровуєшся його гармонійністю та красою, проте романтичні очікування швидко замінюються відчуттям настороженості та потенційних небезпек. Під час прогулянки територією саду учасників супроводжує та інструктує голос садівниці. Це мовлення пропонує попрактикувати декілька способів взаємодій з рослинами, виявляє акустичні ситуації, що комунікують чи сигналізують про небезпеку, та допомагає орієнтуватися в просторі саду.
ПЕРСЕPHONE, аудіопрогулянка
Максим Максимчук, Київ
Чи носите ви із собою щасливий талісман? Чи маєте власні ритуали, які приносять удачу? Чи вірите передбаченням на чеках «Сільпо»?
Аудіопрогулянка ПЕРСЕPHONЕ звертає увагу на релікти магічного мислення сучасної людини й відзначає, як вони впливають на ставлення до глобальних проблем людства. Прогулянка пропонує пройти слідами викраденої богині родючості Персефони та провести сучасний ритуал відродження природи.
B
Ризома, багатоканальна аудіоінсталяція
Budhenau, Житомир
Ризома – поняття, запозичене постструктуралістами з біології, з французької перекладається як кореневище. Це нелінійний спосіб організації цілісності, потенційно спрямований у нескінченність.
На створення цієї композиції мене надихнула розповідь однієї з берегинь ботсаду – Віри Євгенівни. Ризома не має центру або спільного напрямку, вона здіймається по деревах та розходиться під асфальтом, її сила в єдності та автономності кожної гілки, яка завжди готова врости в землю, стати коренем та піти своїм шляхом.
С
Довгий свиток пейзажів, перформанс
Аліна Безусенко, Одеса
Запрошення до аудіально-сенсетивної подорожі в буття японського дерева Брусонеції Паперової.
Брусонеція Паперова – це тропічне дерево, яке має свою історію та різні рівні біологічної життєдіяльності. Але ми спробуємо сприйняти його через споглядання без погляду, через призупинення суджень і відмову від інтерпретацій. Через ці операції, властиві японському світосприйняттю, Брусонеція стане деревом «Нового Саду».
«Новий Сад» – це сад, який не намагається відтворити далеке середовище проживання або зрозуміти його сутність. У саду не буде концепції або повідомлення – дерево саме собою стане концепцією та повідомленням. Цей сад не буде ні природним, ні штучним, ні глобальним, ні аборигенним, ні спокійним, ні тривожним, ні тихим, ні гучним. Але цей сад, бувши живим та рухливим у своїй модальності, стане для когось новим середовищем.
Зазвичай ми осягаємо світ природи через візуально-смисловий погляд, але реальність завжди є по той бік цього погляду. Цей погляд завжди стає реверсивним і відображеним у погляді Іншого. Таке сприйняття завжди
зумовлюється ідеологічними або естетичними критеріями. Різні дисциплінарні та методологічні оптики обмежують статикою своїх сенсів у метафізичне споглядання. Ми спробуємо знайти точку трансгресії через слухання, бо, на відміну від зображення або тексту, звук розкривається в реальному часі, через слухання, через зв'язок звукового об'єкта з досвідом кожної окремої людини. Темпоральність звукового об'єкта позбавить нас можливості негайної інтерпретації досвіду. Ми спробуємо відмежуватися від ідей жанру, категорій, цілей, історичного контексту і сконцентруємося на індивідуальному (фізичному відчутті). Звук є текучим та мінливим по своїй природі, тому створює сприятливі умови для включення у світ, яким він є.
D
Як бути чужинцем, аудіопрогулянка
Світлана Долбишева, Київ
Як бути чужинцем – це 10-хвилинна аудіопрогулянка в ботанічному саду Одеси – місці небаченого біорізноманіття для цієї місцевості. Це середовище функціонує з обмеженим доступом – як для туристів, так і для місцевих жителів. Потрапляючи до ботанічного саду, спершу ти зачаровуєшся його гармонійністю та красою, проте романтичні очікування швидко замінюються відчуттям настороженості та потенційних небезпек. Під час прогулянки територією саду учасників супроводжує та інструктує голос садівниці. Це мовлення пропонує попрактикувати декілька способів взаємодій з рослинами, виявляє акустичні ситуації, що комунікують чи сигналізують про небезпеку, та допомагає орієнтуватися в просторі саду.
E
Плодонойз, інсталяція
Budhenau & Ereh Saw, Житомир та Одеса
F
Джерело, звуковий перформанс
Юлія Русило, Івано-Франківськ
З ботанічного саду, в якому ви зараз перебуваєте, почалося озеленення Одеси: вихід з пустища був довгим безперервним процесом вирощування, який потребував постійності, турботи й циклічності дій.
Як виглядає джерело або навіть першоджерело? Місце, з якого все почалося, яке дає життя всьому навколо, але одночасно не може піклуватися саме про себе.
Авторка працює з матеріалами, які використовуються для побудови теплиць і садібень, в яких вирощують рослини для подальшого поширення та висадки.
G
Plant Blindness, звуковий перформанс
Ксенія Янус, Валерія Насєдкіна
'Plant blindness', або сліпота до рослин – феномен, описаний американськими ботаніками Елізабет Шусслер та Джеймсом Вандерзее. Вони визначають його як неспроможність побачити або помітити рослини у власному середовищі. У найширшому сенсі сліпота до рослин означає схильність людини ігнорувати види рослин, не докладати зусиль до їх розрізнення. В основі цього феномену лежить принцип біобіхевіоральної схожості: ми схильні помічати істот, найбільш подібних до нас.
Водночас важко переоцінити значення рослин для життєдіяльності людини: рослини виробляють кисень, утворюючи атмосферу землі, використовуються в харчуванні й лікуванні багатьох захворювань, стають сировиною для промисловості та виконують декоративну функцію. Нестача емпатії до рослин, спричинена сліпотою, формує інструменталізоване ставлення до них. Ми ховаємо померлих людей і тварин, вдаючись до пам'ятних ритуалів, тоді як смерть рослини часто сприймається легко й навіть бажано.
Головна героїня перформансу – Піхта Нордмана – одне з найбільш поширених у Європі різдвяних дерев. На відміну від людей і тварин, рослини є нерухомими організмами, що займають стійку позицію. Це означає, що їх розташування в будь-якому місці, яке людина вирішить використати з іншою метою, майже неуникно призводить до їх знищення.
Є різні шляхи подолання сліпоти до рослин. На думку дослідниці Шусслер, найкращою стратегією є щоденна взаємодія з рослинами, збільшення частоти і способів їх репрезентації. Привернення уваги до рослин у мистецьких практиках є одним з можливих засобів.
H
Без назви, звуковий перформанс
Ганна Ануфрієва
Антропоцентричне сприйняття всесвіту унеможливлює комунікацію людини з рослинним царством. Оскільки людина не виходить за межі антропоцентричного досвіду, вона користується вже наявними шляхами відносин між видами: колонізація рослин, експлуатація, еміграція та криміналізація видів, «приручення», опікунство тощо. Комунікації через написи ініціалів на поверхнях стовбурів дерев, обійми з деревами, розмови з рослинами навряд чи можна назвати вдалими. Вони однобічні, тому що проєктують на рослини реакції людини або хатньої тварини на подібні жести. У побутовій мові Антропоцену є вирази, які дискримінують, дискредитують значення рослин, наприклад, «він як поліно», «вона – овоч». Це значно звужує сприйняття складного й масштабного механізму, який забезпечує людство середовищем для існування.
Через звуковий запис, який вміщує в себе шелест листя, і через гру на інструменті з дерева (калімба) я демонструю рослинам, що оточують, різноманітність мовлення, не намагаючись його інтерпретувати, і пропоную зробити це ще раз наживо, звісно, усвідомлюючи, що це може бути гіркий досвід непорозуміння.
I
Невидимий сад, аудіоспектакль
Світлана Долбишева, Максим Максимчук
Невидимий сад – це десятихвилинний аудіоспектакль на основі однієї з новел зі збірки «Невидимі міста» Італо Кальвіно. Кудлай-хан, володар неосяжної Монгольської імперії, читає листа про місто Федора, з якого звітує мандрівник Марко Поло під час своєї експедиції. Хоча місто належить до його територій, Кудлайн-хан ніколи там не бував, і пізнає свої володіння лише з оповідей дослідника. Аудіоспектакль пропонує зануритися в атмосферу невидимого саду, в якому відбувається дія, і побачити його на власні очі.
Програма воркшопів
Воркшоп Володимира Немерцалова
Ботанічний сад: візуальна історія
Ботанічний сад Одеського університету має багате та цікаве минуле, в якому перетинаються долі акторів різної природи. Тут людська історія вступає в діалог з історіями рослин і споруд, місцеві істоти зустрічаються та взаємодіють із прибульцями, виникають і формуються зв'язки, які були б неможливі в іншому просторі та часі. Наша подорож до минулого ботанічного саду буде присвячена цьому особливому простору та особливим людям і рослинам, що роблять його живим: керуючись історичними джерелами, ми спробуємо знайти живих свідків і дізнатися про їхнє буття.
Інше буття рослин
Що таке, або хто така рослина? Що це за живий організм, і в чому особливість цих істот? Про що дізналися люди, досліджуючи рослинні організми та їхні частини? Як зацікавленість рослинами та зануреність у їхнє життя змінювала всесвіт? Ми поговоримо про те, як відбулося перетинання світу людей і рослин, як вони вплинули та впливають один на одного, як рослини змінили наше життя, а ми – їхнє. Як завдяки рослинам люди дізналися про спадковість, відкрили мікрокосм, навчилися створювати химерні організми.
Володимир Немерцалов – доцент кафедри ботаніки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
Воркшоп Оксани Довгополової «Сади як дзеркала суспільного життя»
В останні десятиліття робота з рослинами стає одним із напрямів художніх практик у дуже широкому полі сенсів – від екології до філософського запитування про сутність феномену життя. Рослина стає бажаним учасником діалогу про життя та пам'ять, бо вона є такою ж живою, як людина, але не може захопитися ідеями Прогресу, ідеологічними конструктами тощо. Мистецтво з кінця 1980-х запускає експерименти із саморозуміння людини в діалозі з рослинами. Коли придивляємося до саду, бачимо жорстко організоване суспільство. Коли – до лісу, бачимо способи життя разом, готовність планувати на століття наперед. Інколи саме рослина стає найкращим співрозмовником, коли говоримо про трагічне минуле. Та коли хочемо надати надію. На воркшопі ми проаналізуємо декілька показових прикладів роботи художників із рослинами, пошукаємо мову для мистецького пропрацювання травм пам'яті, актуальних для учасників проєкту.
Оксана Довгополова – кураторка проєкту «Минуле / Майбутнє / Мистецтво»; докторка філософських наук, професорка кафедри філософії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
Воркшоп Алевтини Кахідзе
«Алевтина Кахідзе розробляє власний термін "Дорослий сад" уже кілька років. Це сад, в якому рослини звільнені від максимального втручання садівника: їхні активні та пасивні стратегії в контакті між собою та зі збудниками демонструють моделі сталої або стійкої системи. Клумби, які підпорядковані по кольорах квітів, вона називає "тоталітарними". Її мистецькі проєкти про рослини або з рослинами пасують садівникам і тим, хто цікавиться мистецтвом та політикою. На фоні шестирічного збройного конфлікту її спостереження приносять надію на майбутнє людей без війн».
Алевтина Кахідзе – художниця, яка працює з рослинами.
Воркшоп Олексія Шмурака
Воркшоп складатиметься з теоретичних занять, демонстрації підходів, практичних завдань і обговорень. Під час заходу ми працюватимемо над такими темами:
1. Робота з часом у музиці та звукових практиках. Подія, образ, потік, ритуали входу й виходу, перемикання уваги, драматургія.
2. Колективна та персональна пам'ять, ностальгія, примарність, крихкість, внутрішня дистанція, лакуни.
3. Альтернативні канали комунікації та форми висловлювання / партисипації / комеморації в умовах відсутності потужних централізованих інституцій і спадкоємності.
Для участі у воркшопі музична або звукорежисерська освіта не обов'язкова.
Олексій Шмурак – композитор, саундартист, перформер, публіцист, лектор, блогер, педагог. Працює у форматах академічної та експериментальної музики, зокрема структурованій імпровізації, мультимедійних перформансах та інсталяціях, текстах.
Воркшоп Ілони Марті «Дослідження сприйняття»
Зазвичай ми здебільшого покладаємося на свій зір. І все ж таки інші органи чуття активно залучені у формування нашої реальності. Що відбувається, коли нас сліпо ведуть через околиці? Чи загострюються інші чуття? Чи розмивається реальність? Зосередившись на слуху, дотику та нюху, ми також звернемо увагу на наш розум. Як ми уявляємо своє оточення, коли його не бачимо? Чи спадають нам на думку спогади про інші місця? Як ми почуваємося? Чи комфортно нам, коли ми віддаємо контроль? У цьому воркшопі ми дослідимо своє сприйняття та шукатимемо спогади, натхненні оточенням. Окрім того, ми будемо працювати з бінауральним записом і вивчати, як ми можемо використовувати його, щоб знову кинути виклик нашому сприйняттю та створити простір між вигадкою та реальністю.
Ілона Марті – мисткиня, звукова і графічна дизайнерка. Вона живе та працює в Берліні. У своїх інтерактивних та особистих аудіоперформансах Ілона експериментує зі сприйняттям, подразненням і рухом. З 2013 року вона працює саунддизайнеркою з аудіоперформансом Remote X від Rimini Protokoll у понад 30 містах по всьому світу.
Ботанічний сад: візуальна історія
Ботанічний сад Одеського університету має багате та цікаве минуле, в якому перетинаються долі акторів різної природи. Тут людська історія вступає в діалог з історіями рослин і споруд, місцеві істоти зустрічаються та взаємодіють із прибульцями, виникають і формуються зв'язки, які були б неможливі в іншому просторі та часі. Наша подорож до минулого ботанічного саду буде присвячена цьому особливому простору та особливим людям і рослинам, що роблять його живим: керуючись історичними джерелами, ми спробуємо знайти живих свідків і дізнатися про їхнє буття.
Інше буття рослин
Що таке, або хто така рослина? Що це за живий організм, і в чому особливість цих істот? Про що дізналися люди, досліджуючи рослинні організми та їхні частини? Як зацікавленість рослинами та зануреність у їхнє життя змінювала всесвіт? Ми поговоримо про те, як відбулося перетинання світу людей і рослин, як вони вплинули та впливають один на одного, як рослини змінили наше життя, а ми – їхнє. Як завдяки рослинам люди дізналися про спадковість, відкрили мікрокосм, навчилися створювати химерні організми.
Володимир Немерцалов – доцент кафедри ботаніки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
Воркшоп Оксани Довгополової «Сади як дзеркала суспільного життя»
В останні десятиліття робота з рослинами стає одним із напрямів художніх практик у дуже широкому полі сенсів – від екології до філософського запитування про сутність феномену життя. Рослина стає бажаним учасником діалогу про життя та пам'ять, бо вона є такою ж живою, як людина, але не може захопитися ідеями Прогресу, ідеологічними конструктами тощо. Мистецтво з кінця 1980-х запускає експерименти із саморозуміння людини в діалозі з рослинами. Коли придивляємося до саду, бачимо жорстко організоване суспільство. Коли – до лісу, бачимо способи життя разом, готовність планувати на століття наперед. Інколи саме рослина стає найкращим співрозмовником, коли говоримо про трагічне минуле. Та коли хочемо надати надію. На воркшопі ми проаналізуємо декілька показових прикладів роботи художників із рослинами, пошукаємо мову для мистецького пропрацювання травм пам'яті, актуальних для учасників проєкту.
Оксана Довгополова – кураторка проєкту «Минуле / Майбутнє / Мистецтво»; докторка філософських наук, професорка кафедри філософії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
Воркшоп Алевтини Кахідзе
«Алевтина Кахідзе розробляє власний термін "Дорослий сад" уже кілька років. Це сад, в якому рослини звільнені від максимального втручання садівника: їхні активні та пасивні стратегії в контакті між собою та зі збудниками демонструють моделі сталої або стійкої системи. Клумби, які підпорядковані по кольорах квітів, вона називає "тоталітарними". Її мистецькі проєкти про рослини або з рослинами пасують садівникам і тим, хто цікавиться мистецтвом та політикою. На фоні шестирічного збройного конфлікту її спостереження приносять надію на майбутнє людей без війн».
Алевтина Кахідзе – художниця, яка працює з рослинами.
Воркшоп Олексія Шмурака
Воркшоп складатиметься з теоретичних занять, демонстрації підходів, практичних завдань і обговорень. Під час заходу ми працюватимемо над такими темами:
1. Робота з часом у музиці та звукових практиках. Подія, образ, потік, ритуали входу й виходу, перемикання уваги, драматургія.
2. Колективна та персональна пам'ять, ностальгія, примарність, крихкість, внутрішня дистанція, лакуни.
3. Альтернативні канали комунікації та форми висловлювання / партисипації / комеморації в умовах відсутності потужних централізованих інституцій і спадкоємності.
Для участі у воркшопі музична або звукорежисерська освіта не обов'язкова.
Олексій Шмурак – композитор, саундартист, перформер, публіцист, лектор, блогер, педагог. Працює у форматах академічної та експериментальної музики, зокрема структурованій імпровізації, мультимедійних перформансах та інсталяціях, текстах.
Воркшоп Ілони Марті «Дослідження сприйняття»
Зазвичай ми здебільшого покладаємося на свій зір. І все ж таки інші органи чуття активно залучені у формування нашої реальності. Що відбувається, коли нас сліпо ведуть через околиці? Чи загострюються інші чуття? Чи розмивається реальність? Зосередившись на слуху, дотику та нюху, ми також звернемо увагу на наш розум. Як ми уявляємо своє оточення, коли його не бачимо? Чи спадають нам на думку спогади про інші місця? Як ми почуваємося? Чи комфортно нам, коли ми віддаємо контроль? У цьому воркшопі ми дослідимо своє сприйняття та шукатимемо спогади, натхненні оточенням. Окрім того, ми будемо працювати з бінауральним записом і вивчати, як ми можемо використовувати його, щоб знову кинути виклик нашому сприйняттю та створити простір між вигадкою та реальністю.
Ілона Марті – мисткиня, звукова і графічна дизайнерка. Вона живе та працює в Берліні. У своїх інтерактивних та особистих аудіоперформансах Ілона експериментує зі сприйняттям, подразненням і рухом. З 2013 року вона працює саунддизайнеркою з аудіоперформансом Remote X від Rimini Protokoll у понад 30 містах по всьому світу.
Публічна програма проекту
Лекція Олексія Шмурака «Музика як машина згадування»
Звук – примарне явище; музика – практика багато в чому інтроспективна, де відсутній об'єкт для спостереження, а є скоріше спостережувані в суб'єкті самим собою переживання, відчуття. Музика має більшу, ніж інші медіа та мистецькі дисципліни, силу роботи з несвідомим та інтуїтивним. Привиди та непізнаване ховаються і в медіумах, тобто носіях музичної пам'яті (платівки, плівка, ноти), і в музичних інструментах (робота з незвичайними способами звуковидобування), у гаджетах і комп'ютерах (методи обробки звуку). Лекція присвячена роботі композиторів та саундартистів із колективною та персональною пам'яттю, ностальгією, хонтологією (примарами майбутнього, що не настало), лакунами логіки й образу, крихкістю та примарністю.
Лекція Асі Баздирєвої «Клімат, видовище, політики майбутнього: Антропоцен та візуальна культура»
У 2016 році Міжнародне географічне товариство затвердило Антропоцен як назву нової геологічної епохи, яка характеризується незворотним впливом людини на геологічний склад Землі. У поєднанні з повсюдною кліматичною панікою та потоком документальних свідчень на підтвердження масштабів проблеми тема Антропоцену стрімко захоплює популярні дискусійні та мистецькі майданчики світу. Вона то закликає переглядати притаманну парадигмі Просвітництва дихотомію людини та природи, то збирає технооптимістичні think tanks із вірою в те, що порушений баланс планети можна відновити.
Але що означає бути екологічним? Наскільки універсальним є це поняття? Як розібратися в безлічі дискусій та видовищі, на яке поступово перетворюється тема зміни клімату? Нинішні геополітична та екологічна кризи потребують переосмислення стосунків людини з природою, але, насамперед, – критичного ставлення до власне цих понять. На лекції Ася Баздирєва розгляне появу екологічної риторики в сучасній візуальній культурі в контексті науково-технічного прогресу; а також визначить основні напрями гуманітарного знання, які сьогодні працюють із цією темою, зокрема і для того, щоб знайти нові, непанівні форми суспільної взаємодії.
Ася Баздирєва пише про сучасну візуальну культуру. Серед її інтересів – культурна географія, гуманітарні науки в контексті навколишнього середовища та феміністська епістемологія. З 2018 року є співавторкою дослідницького проєкту Geocinema (https://geocinema.network/), який розглядає зображення в розширеному сенсі: від геологічних формацій до сучасних медій. Персональна виставка Geocinema Making of Earths представлена нині в норвезькому Кунстхалє Тронгейм, а однойменний документальний фільм – на виставці Бруно Латура Critical Zones у ZKM Карлсруе. Є гостьовою редакторкою пандемічного збірника Your Art «ЗАПАЛЕННЯ» (2021).
Звук – примарне явище; музика – практика багато в чому інтроспективна, де відсутній об'єкт для спостереження, а є скоріше спостережувані в суб'єкті самим собою переживання, відчуття. Музика має більшу, ніж інші медіа та мистецькі дисципліни, силу роботи з несвідомим та інтуїтивним. Привиди та непізнаване ховаються і в медіумах, тобто носіях музичної пам'яті (платівки, плівка, ноти), і в музичних інструментах (робота з незвичайними способами звуковидобування), у гаджетах і комп'ютерах (методи обробки звуку). Лекція присвячена роботі композиторів та саундартистів із колективною та персональною пам'яттю, ностальгією, хонтологією (примарами майбутнього, що не настало), лакунами логіки й образу, крихкістю та примарністю.
Лекція Асі Баздирєвої «Клімат, видовище, політики майбутнього: Антропоцен та візуальна культура»
У 2016 році Міжнародне географічне товариство затвердило Антропоцен як назву нової геологічної епохи, яка характеризується незворотним впливом людини на геологічний склад Землі. У поєднанні з повсюдною кліматичною панікою та потоком документальних свідчень на підтвердження масштабів проблеми тема Антропоцену стрімко захоплює популярні дискусійні та мистецькі майданчики світу. Вона то закликає переглядати притаманну парадигмі Просвітництва дихотомію людини та природи, то збирає технооптимістичні think tanks із вірою в те, що порушений баланс планети можна відновити.
Але що означає бути екологічним? Наскільки універсальним є це поняття? Як розібратися в безлічі дискусій та видовищі, на яке поступово перетворюється тема зміни клімату? Нинішні геополітична та екологічна кризи потребують переосмислення стосунків людини з природою, але, насамперед, – критичного ставлення до власне цих понять. На лекції Ася Баздирєва розгляне появу екологічної риторики в сучасній візуальній культурі в контексті науково-технічного прогресу; а також визначить основні напрями гуманітарного знання, які сьогодні працюють із цією темою, зокрема і для того, щоб знайти нові, непанівні форми суспільної взаємодії.
Ася Баздирєва пише про сучасну візуальну культуру. Серед її інтересів – культурна географія, гуманітарні науки в контексті навколишнього середовища та феміністська епістемологія. З 2018 року є співавторкою дослідницького проєкту Geocinema (https://geocinema.network/), який розглядає зображення в розширеному сенсі: від геологічних формацій до сучасних медій. Персональна виставка Geocinema Making of Earths представлена нині в норвезькому Кунстхалє Тронгейм, а однойменний документальний фільм – на виставці Бруно Латура Critical Zones у ZKM Карлсруе. Є гостьовою редакторкою пандемічного збірника Your Art «ЗАПАЛЕННЯ» (2021).
